22 грудня 1963 року в Київському медінституті через дев'ять днів після смерті Василя Симоненка відбувся вечір пам'яті поета.
"На сцені – великий графічний портрет Симоненка роботи Алли Горської. На столі в глечику - кетяги червоної калини. Заля переповнена. З магнітофонної стрічки лине голос Василя Симоненка: "Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва, За твоє життя, твої права", - згадує той вечір його організатор, громадський діяч Микола Плахотнюк.
На трибуну без оголошення виходили друзі і колеги поета. Іван Світличний виголосив промову. Михайлина Коцюбинська читала вірші Симоненка. Свою поезію декламували Ірина Жиленко і Віталій Коротич. Посеред промови Євгена Сверстюка про роль шістдесятників в українській літературі й громадському житті партійці попросили припинити вечір. Посилалися на те, що захід має низький ідеологічний рівень. Микола Плахотнюк відмовився підкорятися. Оголосили догану. Впродовж наступних кількох днів викликали на допит. Запитували, чому в програму включили патріотичні вірші Тараса Шевченка, Івана Драча, а не лояльних до радянської влади поетів. Зокрема Павла Тичини.
При полной или частичной перепечатке материалов сайта
ссылка на www.zakyiv.com обязательна. www.zakyiv.com оставляет за собой право потребовать удалить уникальную статью, которая была перепечатана с сайта.
Версия Для Печати