22 грудня 1963 року в Київському медінституті через дев'ять днів після смерті Василя Симоненка відбувся вечір пам'яті поета.

"На сцені – великий графічний портрет Симоненка роботи Алли Горської. На столі в глечику - кетяги червоної калини. Заля переповнена. З магнітофонної стрічки лине голос Василя Симоненка: "Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва, За твоє життя, твої права", - згадує той вечір його організатор, громадський діяч Микола Плахотнюк.

На трибуну без оголошення виходили друзі і колеги поета. Іван Світличний виголосив промову. Михайлина Коцюбинська читала вірші Симоненка. Свою поезію декламували Ірина Жиленко і Віталій Коротич. Посеред промови Євгена Сверстюка про роль шістдесятників в українській літературі й громадському житті партійці попросили припинити вечір. Посилалися на те, що захід має низький ідеологічний рівень. Микола Плахотнюк відмовився підкорятися. Оголосили догану. Впродовж наступних кількох днів викликали на допит. Запитували, чому в програму включили патріотичні вірші Тараса Шевченка, Івана Драча, а не лояльних до радянської влади поетів. Зокрема Павла Тичини.

Автор: http://www.bigfoto.in.ua/