З Андріївською церквою пов
Андріївською церквою пов'язана, мабуть, найдавніша легенда про Київ, за якою, Апостол Андрій (один із дванадцяти апостолів) подорожуючи зі своїми учнями землями Скіфії зупинився на мальовничих пагорбах на нічліг, а згодом сказав їм, що місце це благословенне самим Богом , і виросте тут великий прекрасний християнський град із безліччю церков (Так говорить нам «Повість временних літ» літописця Нестора, початку 12 ст).
Вже з 12-13 ст. на цих землях почали б дувати церкви. Відомо, що на місці дерев'яної Хрестовоздвиженської церкви, яку було спалено в 1677 році, в 1690 році побудували дерев'яну Андріївську церкву, яка також довго не простояла. Після цього тут був встановлений Андріївський хрест.
Вже усередині 18 ст. на одному з пагорбів Старокиївської гори, званому Андріївської гіркою , за наказом імператриці Єлизавети Петрівни почали будувати кам'яну Андріївську церкву за проектом Бартоломео Растреллі. Саме він розробив в 1748 році проект, який втілював у життя московський архітектор Іван Мічурін. Будівельні роботи велися з 1749 по 1754 роки, були задіяні фахівці з Києва , Москви , Санкт -Петербурга.
Місце для будівництва було не найвдаліше . Тому , щоб звести храм на пагорбі , будівельники вибудували стилобат (верхня поверхня ступінчастого цоколя), який примикав до зрізу кручі . На ньому й було встановлено храм. Піднятися до Андріївської церкви можна широкими чавунними сходами , навколо будівлі церкви збудована мальовнича паперть - балюстрада, з якої відкривається чудовий вид на околиці.
Розміри Андріївської церкви - 31 х 20 метрів, висота - 47 метрів. Висота стилобату разом з фундаментом - 15 метрів. Про фундамент цієї церкви можна розповісти окремо. У проекті був передбачений фундамент на палях, але Іван Мічурін замінив їх на стовпові. Причому, з причини складних гідрогеологічних умови місцевості (висока ймовірність осідання грунту, високий рівень грунтових вод), фундаменти довелося робити різної глибини. Також Мічурін замінив дерев'яні конструкції куполу на цегляні , і збудував дерев'яну драбину замість під'їзду до церкви. У 1844 році цю дерев'яну драбину змінили на чавунну .
Андріївська церква Києва - найяскравіша пам'ятка у стилі бароко. Їй характерні всі найголовніші риси цього архітектурного напрямку : парадність, мальовничість і ефектність архітектурних форм, велика кількість і різноманітність декору, позолоти, легкість і динамічність силуету.
Внутрішній інтер'єр Андріївської церкви ще більш мальовничий, ніж зовнішнє оформлення фасадів. Роботами з оформлення внутрішнього інтер'єру керував сам Растреллі, йому належить проект іконостасу і малюнок - шаблон у натуральну величину. Велику історичну і художню цінність має живопис Андріївської церкви. Більшість розписів - це частина ікон іконостасу, кафедри, купол (купольні картини написані олійними фарбами на полотні), виконані в Петербурзі художником І. Вишняковим і його учнями. Також великий внесок у зробили художники І. Роменський. І. Чайковський , А. Антропов.
Живопис Андріївської церкви, присвячений релігійним сюжетам, проте за манерою виконання ближчий до світського. У зображеннях переважають яскраві фарби, ошатні одежі, пейзажі, натюрморти та безліч побутових деталей…
Після смерті Єлизавети Петрівни ( 1763 ) Андріївська церква вже протягом декількох перших років з моменту закінчення будівництва була занедбана. Освятили храм лише в 1767 році. Протягом свого існування Андріївську церкву використовували за призначенням дуже мало.
Вкрай невдале місце, постійна загроза зрушень ґрунту і обвалення будівлі не раз ставили її під загрозу. У 1843 році трапився черговий зсув ґрунту, в результаті якого фасад Андріївської церкви дав значну тріщину. Церква потрібно було рятувати, необхідна була негайна реставрація. В результаті цієї реставрації, а також інших, які проводилися в 19 ст., Андріївська церква втратила багато первинних елементів…
Кілька ремонтів протягом наступних 120 років не поліпшили ситуації, бо через нестачу коштів ні разу не проводилися в необхідному обсязі. Крім того, під час останнього ремонту (після удару блискавки в 1891 р.) пропорції центрального купола Андріївської церкви були спотворені. На щастя, в 1900 р. архітектор Володимир Ніколаєв повернув Андріївській церкві колишній вигляд.
У 1915 р. після чергових зсувів будівля Андріївської церкви знову дала тріщини, ліквідовані тільки після капітального ремонту дренажної системи пагорба в 1926 р. Зараз Андріївська церква реставрована відповідно до первинних кресленнями Растреллі.
Існує легенда , за якою місце, де тепер тече Дніпро, було морем. Коли св. Андрій прийшов до Києва і поставив на горі, де зараз стоїть Андріївська церква, хрест, то все море пішло вниз. Але частина його залишилася і сховалася під Андріївською горою. Коли пізніше тут побудували Андріївську церкву, то під престолом відкрився колодязь.
В Андріївській церкві немає дзвонів, оскільки, за легендою, при першому ж ударі вода прокинулася б і залила б не тільки Київ, а й весь Лівий берег.
Джерело:turystam.in.ua
Версия Для Печати